Пояснювальна записка

[tanja80]

Чому я не розмовляю українською, а також англійською та німецькою?
Тому що я перфекціоністка і не хочу бекати та мекати. Я дуже люблю рідну мову, але моя вимова дуже русифікована, та й словниковий запас обмежений, а багатьох українських справжніх слів, а не кальок з російської, я взагалі не знаю.

Нащо я пишу цього поста?
Тому що багато моїх російськомовних жж-френдів раптом із національної самосвідомості вирішили вживати українську, та таку куценьку та обмежену, що аж соромно. І допомогти їм не можна, це неввічливо, і читати сумно.

Я християнка, православна за хрещенням, але мені дуже не подобаються зовнішні прояви віри. Ті прояви, які лише зовнішні, без глибинного змісту. Постувати, тому що піст, причому без духовного посту, лише їстівний, хіба це піст? Причащатися та сповідатися, бо модно. Таскати дітей до церкви та згадувати чорта вдома. Не працювати на своєму городі, не прати, тому що церковне свято, але не звернутися жодного разу до бога в цей день.

Так само і з мовою- нащо на люди вживати українську? Для підкреслення своєї українськості? Я знаю, ким я є всередині, мені ця показуха не потрібна.
Отже, хоча я пишу російською, я теж українка, бендерівка та за єдину країну. Але ганьбитися не хочу, тому і надалі в моєму затишному жж, в моїй хатинці, буду вживати мою першу мову- російську. А коли вже переїду до україномовного середовища, то звісно почну розмовляти українською, так само як вживала б англійську, якщо б переїхала до США, або німецьку, якщо б потрапила до Німеччини. А якщо б була у Польщі, то намагалася б хоч трохи вживати польську. А у своєму  блозі писала б російською, бо це моя перша, матусина мова, я нею мислю.
Мова ні в чому не винна, як не винні прості люди з однієї та другої держави.

А ще я ненавиджу суржик. Будьте ласкаві, якщо ви вже стали такі щирі українці, так вживайте її вірно, користуйтесь словниками, кожне слово перевіряйте, поки не станете відчувати, що мова ваша чиста й правильна.
Я часто буваю у селах Харківщини та Полтавщини, коли приїжджаю у гості до родичів. І найбільше мене дратує суржик, яким розмовляють там, та ще й хизуються тим, що в них українська справжня мова, особливо це люблять казати на Полтавщині, бо Шевченко звідти, та ще й за основу української мови нібито було взято полтавську вимову. Але ж не той страшенний суржик!! Ось чому нашій країні потрібні дві, обов'язкові до вивчення, державні мови- тоді не буде розбрату і суперечок, як зараз.

І ще, якщо ви побачили в моїй українській мові помилку, не стидайтеся вказати мені на неї, я буду вдячна!